Щоб розповісти про все, чим займається Уляна Лущик, невеликий журнальний статті явно мало. В її візитній карточці позначено тільки найсуттєвіше:
Науковий керівник із біомедичних проблем власної клініки, доктор медичних наук, юрист в області медичного права, академік Європейської академії природних наук, менеджер інноваційних медичних технологій.
Друзі називають її перпетуум мобіле – вічний двигун. Двадцяти чотирьох годин на добу пані Уляні давно вже не вистачає. А тому є у неї один недолік – любить працювати вночі. Що за дивовижний час ніч! Ніхто не приходить, телефон не дзвонить, двері не ляскають. Зосередишся – і кілька годин поспіль працюєш, а потім зустрічаєш схід сонця з радістю, тому що зробила стільки, скільки за день ні за що б не встигла. Колеги жартують, що додому вона іноді ходить на нічні чергування.
– Скажіть, пані Уляна, ви коли-небудь спите?
– Ті, хто мій стиль життя добре знає, дивуються, звідки в мене стільки енергії. А вона, напевно, виникає тому, що я зарядилась від своїх успіхів. Втоми немає, вона з’являється, коли нудно. У мене в свій час навіть народилася така теорія: людина починає хворіти, коли світ йому стає нецікавий, ось і знаходиться причина, щоб відійти від роботи, від творчості, від життя. Мабуть, найстрашніше, коли бачиш у пацієнта цей блок на майбутнє, як я його називаю. Ось тоді матеріалізується хвороба, і людина мотивовано йде з цього світу.
– Ким ви сьогодні себе більше відчуваєте: лікарем, вченим, юристом або бізнес-леді?
– Інноваційним менеджером. Науковий менеджмент – це абсолютно новий для української медицини напрямок. У наших лікарів є багато новаторських ідей і напрацювань, але сьогодні вони фактично тільки заявлені в патентах. Щоб ці інновації служили і людям, і державі, їх потрібно розвивати, перетворювати в технології, тобто доводити до рівня інтелектуального капіталу, інтелектуального продукту, який можна продавати, як і будь-який інший продукт. Сьогодні економіка найбільш динамічно розвиваються, – Китай, Бразилія, Індія стрімко йде вперед на основі створених вітчизняними фахівцями технологій.
У сучасному світі великий попит на інноваційні ідеї, і наша держава може заробляти на цьому капітал, одночасно піднімаючи престиж вітчизняної медицини. Для такої роботи потрібні інноваційні менеджери, що володіють сукупністю знань із різних галузей науки. Практичний досвід, теоретичні знання, аналітичний підхід, а також три вищих освіти дозволяють мені реалізувати себе в державному масштабі. Тому сьогодні для мене головне – державна служба. Я допомагаю державі налагодити науковий менеджмент в медичних установах.
-А як же клініка Уляни Лущик?
– Уже півтора року клініка працює самостійно.
Пацієнтів лікують за розробленими мною технологіям мої учні. Профіль нашої клініки – неврологічні і серцево-судинні захворювання.
Я ростила своє підприємство 15 років, і на тому етапі мого життя мені було цікаво реалізувати себе як лікаря. З часом я освоїла ультразвукову діагностику судин, удосконалила її, розробила методику з дослідження венозного русла.
В наш центр стали звертатися люди з різними патологіями, і, підбираючи для них схему лікування, я багато чого пробувала на собі, щоб з’ясувати, наскільки це може допомогти пацієнтові. Дотримуюся думки, що будь-який лікар повинен особисто зрозуміти, який вплив роблять на хворий організм його призначення, і тільки після цього починати лікування пацієнта.
Поступово коло моїх наукових інтересів розширювався.
У ті роки, наприклад, ще вважалося, що ДЦП не можна лікувати. На мене дивилися з недовірою, мовляв, що ти можеш зробити? Але разом з командою фахівців ми знаходили патологію в судинах, виправляли її, і діти починали розвиватися. Так само було і з олігофренією, аутизмом, епілепсією.
Активна практична робота приводила до наукових відкриттів. Саме на основі цих нових знань, які накладалися на канву тих, що вже були, ми рухалися вперед.
Зараз я зрозуміла, що з моїм досвідом і знаннями потрібно займатися не стільки лікарською практикою, скільки науковим менеджментом, інноваційними технологіями та вихованням наукової молоді. Я можу багато чому навчити, сформувати свою школу – це, напевно, і є моя місія.
– Але ви ж не залишите медицину?
– Колись у мене виникали сумніви з приводу того, чим далі займатися: вже була і юридична спеціальність, і досвід викладання предмета «Медичне приладобудування». Але друзі сказали: «Уляна, адже ти ж не зможеш без медицини, ти цим живеш».
І це правда, але все ж сьогодні мене більше цікавлять інноваційні технології, засновані на підході до людського організму як до системи. Ми багато працюємо в цьому напрямку разом з кібернетиками і інженерами, створюючи медичну апаратуру нового покоління. Ще Антуан де Сент-Екзюпері передбачав, що настануть часи, коли фізики візьмуть у хворої людини крапельку крові, виведуть формулу і, звірившись з таблицями, вилікують його. «І все ж якщо я захворію, – написав він далі, – то звернуся до якого-небудь старого земського лікаря. Він погляне на мене куточком очей, помацає пульс і живіт, послухає, а потім кашляне, розкурюючи трубку, потре підборіддя й усміхнеться мені, щоб краще втамувати біль ».
У цих словах закладений глибокий зміст: техніка може багато, але людський розум і душа незамінні. Справжній лікар завжди співчуває своєму пацієнтові, розуміє і поважає його. Відносини між ними повинні будуватися на довірі, адже справа стосується найсокровеннішого – здоров’я.
На цю тему є дуже хороша медична притча, яка говорить: нас завжди троє – пацієнт, лікар і хвороба. Якщо хвороби буде затишно біля пацієнта, лікар ніколи не переможе їх двох. Якщо ж пацієнт стане на бік лікаря і вони разом будуть боротися з хворобою, їх чекає успіх. І в цьому глибока суть мистецтва лікування.
– Але все це вимагає величезної витрати душевних сил. Що ж залишається вашим рідним? Вони не ревнують вас до роботи?
– Ми зустрілися з чоловіком 15 років тому, і він сказав: «Ти такий же вчений, як і я, тому готувати їсти і займатися господарством будемо по черзі або разом». Це дуже важливо для реалізації жінки, коли чоловік розуміє, що дружина не просто хатня робітниця-куховарка, прачка, мийниця вікон і так далі.
Ми з ним утворюємо успішний науковий тандем. Чоловік – доктор фізико-математичних наук, аналітик, займається механікою. За ці роки він багато дізнався зі сфери медицини, а я – зі сфери математики.
У нас є спільні наукові праці на стику математики, механіки, гідродинаміки і медицини, наприклад, про аналітичному погляді на системи перебудови кровообігу при різних захворюваннях. По молодості у мене було багато всяких захоплень. Мені подобалося випікати торти, займатися консервацією, шити, вишивати, в’язати, моделювати одяг (я досі придумую собі вбрання і малюю ескізи, за якими майстри створюють їх), але зараз на все це у мене просто немає часу. Залишилося тільки те, без чого не уявляю своє життя, – моржування, яке дає мені заряд енергії, подорожі і музика. Все це допомагає мозку гарненько відпочити.
Так, життя стає прекрасним, коли твоє тіло працює як треба. Сьогодні мої технології допомагають людям не лише жити повноцінним життям, не відчуваючи хворобливого дискомфорту, але і відновлюватися після важких захворювань, які раніше вважалися невиліковними.
У цьому і полягає найважливіший зміст місії інноватора – допомогти людям позбутися багатьох проблем. Сьогодні це вже стає можливим!
Наталя Травка
