Хоббі

В кожного з нас є хоббі. 

В мене їх багато: є улюблені захоплення з дитинства, які переросли у життєву необхідність. Є такі потреби душі, які сформувалися поступово і викристалізувалися в життєву потребу. Є й зовсім свіжі, але зрілі потреби. Але все по порядку.

  1. Дитячі захоплення – квіти, квіти, квіти… 

Як на городі, дачі, так і кімнатні рослини – це завжди моє приємне оку довкілля. В молодших класах це було захоплення кактусами – близько 100 горщиків на підвіконні і море колючок в пальцях. Потім  в середній школі  з 5-го класу – зимова вигонка конвалій, тюльпанів. Далі світ черенкування троянд і власна грядка з такими трояндами, вирощеними з гілок після відцвітання букетів.

Пізніше в Києві це перейшло у звичку оточити себе,  дім та робоче приміщення  квітами, кімнатними рослинами…  кімнатними деревами, а навколо будівлі формувати клумби з квітами (мої пацієнти пам’ятають наші різноманітні сезонні клумби та сад навколо Клініки).

Загалом, останні 25 років на моєму робочому столі завжди квіти, в робочому кабінеті – міні-сад  у вазонах. Це вже стало щоденною необхідністю для душі і гарного настрою.

А далі – навіть в Арабському світі не зникла потреба наповнити житло кімнатними рослинами, а більше того – стала рушійною для пошуку адаптованих варіантів та формування свого  міні-саду серед пісків.

Любов до вирощування квітів у мене від бабці Марії – у неї завжди на вікнах було багато миртових дерев, а їх малі гілочки у келишках з водою завжди формували корінці і бабця  висаджувала їх в грунт.

З дитинства люблю займатися домашніми рослинами: підливати, доглядати, моніторувати їх стан та вчасно пересаджувати їх в нові горщики, підбирати для них відповідний грунт, турбуватися щодо необхідних умов для них та прививати іншим любов до догляду за рослинами.

Для мене рослини – це завжди позитивний настрій, це увага з мого боку та краса від рослин перш за все. Тут я «купаюся» в їх завжди позитивній енергетиці, черпаю сили та натхнення для своїх нових ідей, радію кожному листочку, свіжому пагону, новій квітці. Квіти для мене стали невід’ємною складовою мого життєвого простору. Ікебана, дизайн горщиків, живих композицій та вертикальних квіткових стінок стали моїм другим Я. Мої квіти ніколи не в’януть,  я відчуваю їх душею.

 

  1. Фотографія. 

Тато навчив фотографувати ще з дитинства. Пам’ятаю зимові вечори, коли ми разом з ним проявляли плівки та робили фотографії в рентген-кабінеті в «татовій» поліклініці. Паралельно, вже в студентські роки,  тато навчав мене рентгенографії за знімками.

З появою цифрової фотографії я застосувала всі знання з композиції, оглядової панорами та чистоти заднього фону, яких навчив тато, щоб формувати власні колекції краєвидів природи та туристичних місць.

Основи рентгенографії, які заклав тато, дозволили самотужки освоїти мистецтво клінічного аналізу рентгенограм, КТ- та МРТ-грам.

  1. Бути ґаздинею в домі. 

Виховання дівчинки в Західній Україні завжди передбачало вміння прибирати, оздоблювати домівку, навички приготування смачних страв української кухні, десертів та солодку випічку на щодень, готувати фруктову та овочеву консервацію на зиму – це мінімальний перелік того, що  дозволяло формувати стиль майбутньої господині.

З дитинства починала з допомоги мамі на кухні. Потім поступово додалося  самостійне приготування обіду для тата, який завжди обідав вдома, далі любов до консервації та до випічки. Більше того, коли вже коржі і крем досягли «людського» вигляду,  виникла проблема оздоблення краю коржів у торт. Тому вже в студентські роки  у мене була нагода попрактикуватися в кондитерському цеху та навчитися гарно це все оформляти в цілісний витвір.

Щодо консервації – найбільше любила готувати варення та поступово довела процес до досконалості – в духовці варення не пригоряє. А щоденне його приготування дає можливість поступово довести варення до необхідної консистенції.

Потім духовку застосувала для приготування консервації та відмінила варіант потрійного заливання компотів чи овочевого асорті водою та маринадом. Мабуть тут найбільше проявилися мої раціоналізаторські здібності удосконалювати нераціональні процеси, спрощувати їх технологію, зберігаючи  якість кінцевого продукту та мінімізуючи час на виробничий процес.

Навіть в такий господарський процес як консервація я внесла підсвідому рацпропозицію,  проявила свою дитячу креативність та фантазію. Раціональний підхід до справи, раціональне використання часу, багатоплановість завдань водночас, розвиток рацпропозицій в технологічному процесі почалося мабуть саме тут, в дитинстві на кухні.

З роками сформувалося відчуття кулінарної норми. В минуле відійшов мій каталог рецептів. З роками з’явилося відчуття структури страви та бажання її удосконалити.  Тому моя креативність базується на класичних рецептах, які вже зафіксовано на підсвідомому рівні, але з   постійною імпровізацією щодо переліку складників,   з нестандартним підходом та дозуванням «на око».

  1. Рукоділля. 

Любов до вишивки – невід’ємний елемент української душі, а вміння вишивати – невід’ємна умова виховання української дівчинки.

В дитинстві мама та бабця прививали любов до вишивки і навчили різним видам вишивання – хрестиком, низиною, гладдю, яворівкою. Вишивати я особливо не любила, віддавала перевагу в’язанню спицями. Потім в студентські роки з’явилися прикладні ідеї щодо вишивки – пошила та вишила собі сукню, потім вишиваний комплект з машинною вишивкою Рішельє, виготовлений власноруч.

Вдячна Ларисі Федонюк, яка тоді вела гурток моделювання одягу і доклала багато зусиль для освоєння азів крою та шиття з акцентом на клієнт орієнтований підхід – шиємо те, що тобі подобається, реалізовуємо власні фантазії своїми руками.

З в’язанням  було цікавіше – шапка-косинка, жилетка, рукавички, шкарпетки – це стало улюбленим заняттям в 5-му класі, коли півроку лежала прикута до ліжка з важким переломом ноги. А далі – освоїла машинне в’язання і вже в студентські роки вільно моделювала собі різноманітні речі – плаття, костюми і т.д., комбінуючи навики шиття, в’язання, вишивки Рішельє та ін.

З часом ці всі навики стали в нагоді, коли почала формувати власний стиль ділового та святкового одягу, створювати  ескізи української та арабської колекцій, які вже фахівці своєї справи – швеї, вишивальниці та ін. адаптовували та реалізували в професійному стилі.

Колись моя мама говорила: «Важливо все вміти та нічого не робити». В мене по життю вдалося це перетворити у варіант вишуканого стилю з рук фахівців своєї справи, коли ти вкладаєш в їх руки ідею та свій стиль одягу, дизайну та ін., а вони вже народжують витвір високого культурного рівня.  Тому базові знання та уміння потрібні у всьому, навіть для того, щоб спілкуватися однією мовою з фахівцями свої справи.

  1. Спорт і туризм. 

З дитинства люблю активний відпочинок, зимою – санки, ковзани, лижі, влітку – теніс, бадмінтон, плавання.

В студентські роки з’явилися похідні – стрільба з гвинтівки та пістолета, лижні гонки, біатлон. Пригадую студентські спартакіади в Карпатах, коли тренувалися на лижах, готувалися до естафети та змагань, а в гори піднімалися пішки по 1-2- години, спускалися теж лісом з лижами на плечах.

Однак гори, покриті снігом, чистота повітря, в якому бринить звук, листочки чорниці в снігу  з крапками «роси» на сонці. Таку недоторкану красу можна знайти лише в  глибинах гір, куди доходять лише поодинокі туристи. Це варіант пішого туризму, коли ти на рівні витягнутої руки спілкуєшся з недоторканою Природою.

Так в моєму житті з роками  поєдналися різні види спорту і туризм, з’явилася любов до віндсерфінгу як варіант комбінації водного спорту, мандрівки на дошці під вітрилом в різні кутки водойми, поєднання активної роботи м’язів та мозку і водночас отримання насолоди від ландшафтотерапії.

  1. Люблю красу в домі, в світі, в житті. 

Тому вже багато років сама продумую та реалізовую дизайн власного помешкання, наукового центру та клініки, навколишнього довкілля. Вважаю, що місця, де ми працюємо та живемо, повинні бути особливо красивими та

зручними для роботи та відпочинку. Гармонія в душі та тілі, естетична насолода, квіти, музика – це той мінімум, який ми потребуємо щодня для позитивних емоцій, натхнення на нові проекти, життєві кроки.

Тому в щоденному довкіллі потребую комфортного дизайну для наукової творчості, а також культурних походів  в кіно, театр, концертні зали  для духовного збагачення та насичення позитивними енергоформами. Саме регулярне відвідування концертів, вистав стало життєвою потребою культурного розвитку та розширення світогляду, емоційного наповнення душі.