Менеджмент мозку для лікарів

Відомі та невідомі  можливості мозку

       Мозок – це

  1. Центральний відділ нервової системи людини та тварин – речовина, що заповнює череп і канал хребта. Кістковий мозок.
    Великий мозок — частина головного мозку, яка складається з двох півкуль, що сполучені за допомогою мозолистого тіла та передньої спайки.
    Задній мозок — відділ головного мозку, розміщений між довгастим та середнім мозком; складається із моста та мозочка.
    Передній мозок — відділ головного мозку, який складається із кінцевого та проміжного мозку.
    Таламічний мозок — частина проміжного мозку, що складається із таламуса, епіталамуса та гіпоталамуса.
    Спинний мозок — відділ центральної нервової системи людини і хребетних тварин, розташований в каналі хребта.
  2. Орган мислення у людини.

Структурно:

  • желеподібна структурована гідрофільна маса
  • шлуночкові системи як резервуари рідини
  • судинна система кровозабезпечення
  • гематоенцефалічний бар’єр
  • висока диференціація білої та сірої речовини
  • закрита ригідна черепна коробка
  • система активної біоелектричної провідності
  • мієлінові оболонки нервів як захист типу прямої та дотичної електроізоляції

Функціонально:

  • чорна скринька для збору, обробки та прийняття рішення
  • збір інформації через провідні шляхи, сенсорні системи
  • обробка інформації на рівні умовних та безумовних рефлексів
  • рівень обробки інформації – спінальний та церебральний
  • прийняття рішення – рухова система
  • аналіз та синтез узагальненої інформації від чисельних різноманітних сенсорів
  • збір та архівація інформації
  • здатність до самозапуску на примітивному рівні та потреба в соціумі для подальшого розвитку
  • здатність до навчання системи: запозичення досвіду та прикладне використання досвіду, набутих практичних навиків
  • здатність до саморозвитку та до креативності  на певному етапі накопичення знань і досвіду

МОЗОК як модель:

  • складний біологічний об’єкт з притаманними саме йому властивостями:
  • пластичності, адаптогенності, помірної інерційності
  • гармонійний оркестр з численними учасниками, які працюють фахово, синхронно і  в унісон

МОЗОК на сучасному етапі розвитку науки слід розглядати  як нейромережу  (нерви, нервові стовбури, провідні шляхи, спинний та головний мозок)

МОЗОК – це головнокомандувач роботи всього організму

МОЗОК і ТІЛО

  • Мозок не може функціонувати окремо від тіла, оскільки втрачається сенс його існування
  • Тіло забезпечує мозок безперервним кровопостачанням та харчуванням, системою зворотніх зв’язків
  • Мозок потрібен для тіла як система керування

МОДЕЛІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОЗКУ
Примітивна (мінімальна мозкова функція):Рухи  наявні, але некеровані

  • Органи чуття функціонують незалежно (зір, слух, дотик, нюх?, смак?)
  • Відсутнє мовлення, хода
  • Вестибулярний апарат та системи координації не функціонують
  • Висока незахищеність системи ( відсутня терморегуляція, здатність до адаптації, високий рівень сонливості як варіант швидкого виснаження та необхідності обробки інформації)
  • Примітивні емоції: усмішка, плач
  • Не контрольованість функції тазових органів

Модель самообслуговування тіла ( 1-річна дитина):

  • Налагодження самоконтролю та саморегуляції систем фізичної активності індивіда: ходіння, координації рухів, харчування, випорожнення, сечопуску, примітивної мови та емоцій
  • Поява  первинних синхронізуючих реакцій (радість – скакає, сміється, плескає в долоні; впав – біль, страх, плач, потреба в співчутті)
  • Потреба в формуванні зовнішньої віртуальної нейромережі  для  розвитку нейросенсорних систем
  • Зміна умовних рефлексів на набуті безумовні навики (гірке, біль, виховання соціуму)
  • Для подальшого розвитку необхідний соціум (феномен Мауглі)

Модель пізнання та набуття досвіду

  • Фізичне тіло продовжує розвиватися та рости, поступово адаптуючи судинну, ендокринну, кістково-м’язеву та нервову системи до нових умов існування  (ефект масштабу)
  • Формування реактивності цих систем в залежності від фізичного навантаження
  • Пошук алгоритмів емоційного виходу  (переробка та переосмислення стресових ситуацій)
  • Поява та подальший розвиток коротко- та довготривалої пам’яті
  • Домінуюча пізнавальна активність – мозок вчиться! – формуються та навчаються нейромережі
  • Перші самостійні управлінські рішення мозку.

Креативний мозок: (20-50 років)

  • Гармонійна робота всього мозку
  • Злагоджена робота нейромережі (синхронізація, синергія, швидкодія)
  • Формування та реалізація нових ідей
  • Дотримання стабільної рівноваги ( тіло-мозок, артеріо-венозно-гідродинамічної, енергетично-нейродинамічної, інтелектуально-фізичної)
  • Зовнішній рівень спілкування підтримує в активному стані певні нейромережі (професійна пам’ять)

Старіючий мозок:

  • Поступовий спад рівня кровопостачання та енергопостачання організму загалом та мозку зокрема.
  • Домінування професійної пам’яті над побутовою, низька адаптогенність до непередбачуваних подій,  зниження рівня короткотривалої пам’яті.
  • Загострення всіх негативних рис характеру  як зменшення гальмівного впливу кори головного мозку.
  • При відновленні кровопостачання мозку спостерігається мимовільне спливання студентських знань та навиків.
  • Психосоматичні розлади у випадку втрати орієнтиру по життю
  • Фізичні хвороби як варіант саморуйнування системи при втраті мозком інтересу до життя – «блок майбутнього».

Рівні організації мозку:

1. Макро-мікрорівень

  • Макрорівень –  грубі структурні елементи мозку – звивини, шлуночки, мозочок і т.п. – те, що ми бачимо неозброєним оком на КТ, МРТ
  • Мікрорівень –  мікрозрізи – статичні зображення патогістологічної картини
  • На сьогоднішньому етапі розвитку відсутні алгоритми діагностики, візуалізації та глобального аналізу нейромереж.
  • Існують математичні теоретичні моделі нейроінтелекту, які поки-що не можуть бути прижиттєво експериментально підтверджені.

2. Ієрархічний рівень

  • Існує чітка система субординації в нейромережі.
  • На верхньому щаблі ієрархії стоїть мозок
  • За соматичний стан – функціонування органів та систем тіла відповідає спинний мозок з симпатико-парасимпатичною вегетативною нейромережею.
  • Всі життєво важливі реакції та рефлекси замикаються на рівні спинного мозку.

Мозок відомий:

  • Науки, які вивчають мозок – неврологія, психіатрія, нейрофізіологія,  кібернетика, психологія
  • Вибірковий погляд на мозок в залежності від кута зору тієї чи іншої дисципліни
  • При дослідженні мозку домінує грубий структурний статичний підхід на макрорівні (КТ-МРТ)
  • Будь-яка візуальна патологія мозку розцінюється як грубий дефект системи.

Висновок

  • Відсутній узагальнений погляд на цілісний мозок та його функціонування
  • Відсутній погляд на динаміку мозку як живої системи на коротко- і довготривалому відрізку часу
  • Відсутні варіанти моделювання патологічного мозку
  • Ми практично нічого не знаємо і не здатні ідентифікувати нейромережі живого мозку

МОЗОК ВІДОМИЙ, але:

Рухова сфера:   

  • короткотривале збереження функції ходи після травматичного пошкодження спинного мозку (автокатастрофа)
  • поява перших рухів в паралізованих кінцівках коматозного хворого під час сну
  • відновлення рухів в кінцівках  при інсультах – з великих суглобів до дрібних, при апалічному синдромі – навпаки

Чутлива сфера:

  • Хворий в комі «чує» і запам’ятовує емоційно забарвлену мову, можливо емоційне «послання» і соматично реагує
  • У хворих шизофренією практично не функціонує система відчуття власного тіла та присутнє емоційне вихолощення
  • Система болю крім сигнальної, може використовуватися як навчальна
  • Система глибокого чуття потребує постійної присутності гравітаційних сил
  • Вібраційне відчуття ми особливо  не використовуємо, однак при розсіяному склерозі першим страждає саме воно.

Порушення структурної цілісності мозку:

  • Варіант  чудес при  наскрізному ураженні мозку (списом, кульове поранення і т.п.)
  • Варіант структурно дефектного мозку із збереженням усіх його функцій
  • Пухлина мозку розвивається повільно без неврологічного дефіциту з первинними ознаками інерційності мислення та змін характеру. Неврологічний дефіцит виникає катастрофічно.
  • Розсіяний склероз – наявність вогнищ демієлінізації  та переміжна неврологічна симптоматика
  • Феномен нейрохірургічного втручання і збереження  наявних функціональних зв’язків
  • Фантомні болі в культі після ампутації кінцівки

Феномен резекції травмованої лівої лобної долі мозку –

  • правобічна геміплегія,
  • афазія,
  • ретроградна амнезія (втрата пам’яті про останні 30 років),
  • імперативні позиви на сечопускання,
  • підсвідоме задіяння паралізованої руки для утримування немовляти,
  • конкретність мислення,
  • відсутність лобної психіки,
  • відновлення мови через англомовність,
  • здатність до навчання та самоконтролю,
  • подолання дезорієнтації в часі і просторі,
  • збереження професійної пам’яті .

Феномен раннього  травматичного або запального ураження мозку на етапі примітивного мозку

  • Втрата всіх набутих функцій мозку
  • Відсутність первинних зорових та слухових реакцій
  • Виражені генералізовані рухові феномени
  • Відставання в соматичному та розумовому розвитку
  • Відсутня пізнавальна функція мозку
  • Виражена незахищеність та прив’язаність до матері з підсвідомим відчуттям комфорту від бездіяння та формуванням вигоди від статусу інваліда
  • При мінімальному запуску мозкових функцій – на перше місце виступають хитрощі з метою уникнення розумових навантажень

МОЗОК НЕВІДОМИЙ:

  • З позицій функціонування нейромереж
  • Енергетичного збалансування енергопостачання та енерговитрат
  • Адекватного кровопостачання у відповідності до функціональних потреб (рівень кровопостачання спокою, фізичного та розумового навантаження)
  • Мікро циркуляція в корі головного мозку  як причина вищих коркових дисфункцій
  • Пріоритетних критеріїв для прийняття управлінського рішення (подвиг чи афект Матросова, Павлика Морозова)
  • Мозок і духовність

ПАТОЛОГІЯ МОЗКУ  
з позицій системного підходу

  • Аутизм – пріоритети внутрішніх зворотних зв’язків над зовнішніми, відсутність запуску системи зовнішньої комунікації
  • Епілепсія – комбінація розбалансування судинної, енергетичної, нейродинамічної та гідродинамічної систем на макро- та мікрорівнях, що породжує втрату зв’язків між підсистемами і як наслідок, хаотичне і не завжди адекватне  прийняття рішень. Гіперболізований і неадекватний зворотній зв’язок  із довкіллям.
  • Модель раптового структурного ураження мозку:
  • Втрата зв’язків по нейромережах
  • Перехід на економний енергорежим
  • Шоковий мозок – патологічна імпульсація про негаразди, втрата ефективних алгоритмів реалізації управлінського рішення, потреба в акумуляції ресурсів, бурхлива соматична реакція організму (розбалансування тиску, пульсу, дихання, травної системи  з вираженою кахексією, діарея як феномен незасвоєння їжі та ін).
  • Стабілізація соматичного статусу з відновленням надійної роботи життєво важливих органів
  • Централізація кровообігу переходить у часткове відновлення регіональної гемодинаміки
  • Мінімальне кровопостачання мозку дозволяє запускати мінімальні глибинні функції мозку
  • А далі знову потрібен соціум для штучного нав’язування алгоритмів відновлення організму
  • Набуті знання, досвід, навики, риси характеру можуть залишатися в пам’яті мозку
  • Таким чином, уражений мозок – це хаос і непередбачуваність рішень в нейромережах.

МОЗОК – це:
модель кіберкулі, наповненої судинною та нейромережею, поміщену у ригідну черепну коробку, наповнену для амортизації та швидкої стабілізації желеподібною речовиною та шлуночковою системою (верхня півкуля) та дифузно розсіяної по всьому організму (прообраз нижньої півкулі) з периферичною кінцевою ланкою індикаторів – рецепторів та капілярів.

angioneurology

Аналітичні аспекти індивідуальної гемодинамічної корекції в ангіоневрології

У.Б. Лущик, В.В. Новицький, Т.С. Алексєєва, К.А. Францевич, Н.С. Браницька

 Хочете дізнатися більше чи освоїти дану технологію?

Стаття “Підліткова злочинність із погляду медичного”