Функціональний трикутник людського досвіду

Функціональний трикутник людського досвіду: рух, емоції, інтелект

Жовтень 2026 року.

Про взаємодію фізичної активності, психоемоційних переживань та інтелектуального пізнання

Уляна Лущик — доктор медичних наук, академік АТНУ

Людина сприймає світ не лише органами чуття

Сучасні мультимедійні технології дедалі активніше впливають на різні системи людського сприйняття.

Ми бачимо рухомі зображення, чуємо просторовий звук, відчуваємо вібрації, переміщуємося в просторово трансформованому середовищі завдяки цифровим технологіям візуального та мультимедійного відображення з панорамним чи стереоефектами.

Але чи достатньо цього для повноцінного людського досвіду?

Роздуми над цією проблемою привели мене до необхідності розглянути три взаємопов’язані складові:

Фізичну активність, психоемоційні переживання та інтелектуальне пізнання як рівносторонній трикутник гармонії особистості людини.

Умовно їх можна представити як функціональний трикутник людського досвіду.

Це концептуальна модель для аналізу взаємодії трьох сфер, а не твердження про існування окремої універсальної нейрофізіологічної структури.

Фізична активність: пізнання через дію

Людина пізнає навколишній світ не лише споглядаючи його, а й активно взаємодіючи з ним.

Рух дозволяє досліджувати простір, змінювати положення тіла, перевіряти властивості предметів та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Сенсомоторна взаємодія залучає численні нейронні механізми, необхідні для просторової орієнтації, координації та навчання.

Проте важливо розрізняти рух як фізичну дію і рух як складову пізнавального процесу.

Наприклад, відвідувач може вільно пересуватися мультимедійним залом.

Але якщо його рух не впливає на дослідження художнього змісту, фізична активність залишається переважно способом орієнтації в просторі.

Інша ситуація виникає, коли людина сама змінює параметри цифрового зображення, порівнює результати та отримує зрозумілий зворотний зв’язок.

Тоді рух стає інструментом пізнання.

Психоемоційні переживання: значущість досвіду

Емоції є невід’ємною частиною людського сприйняття.

Захоплення, радість, здивування, настороженість або відраза впливають на те, як ми оцінюємо події та на що спрямовуємо увагу.

Сучасні технології дозволяють створювати інтенсивні емоційні враження через звук, колір, ритм, рух та несподівані зміни середовища.

Але сила емоції не завжди відповідає глибині отриманого досвіду.

Можна пережити яскраве видовище, не здобувши нових знань.

І навпаки — спокійне споглядання картини або читання книги здатне викликати глибокі емоції, що зберігаються роками.

Отже, психоемоційна насиченість не повинна оцінюватися лише інтенсивністю подразників.

Важливе значення має зміст переживання.

Інтелектуальне пізнання: пошук закономірностей

Інтелектуальна діяльність дозволяє людині виходити за межі безпосередніх відчуттів.

Ми порівнюємо, аналізуємо, формуємо припущення, встановлюємо кореляційні зв’язки та переглядаємо попередні уявлення.

Особливу роль відіграє здатність надавати зміст незрозумілим явищам.

Коли нова інформація не узгоджується з очікуваннями, може виникати когнітивна невизначеність.

Пошук пояснення допомагає сформувати ціліснішу модель подій.

Проте нове знання не завжди заспокоює людину: іноді воно, навпаки, відкриває небезпеку або складність проблеми.

Тому роль пізнання в емоційній регуляції потрібно оцінювати з урахуванням характеру інформації, ситуації та індивідуальних особливостей.

Чому три компоненти мають взаємодіяти

Фізична активність, емоції та інтелектуальні процеси не функціонують ізольовано.

Дії людини здатні впливати на емоційний стан.

Емоції змінюють увагу та мотивацію.

Інтелектуальна оцінка подій може змінювати їхнє емоційне значення.

Але сама одночасна присутність усіх трьох компонентів ще не забезпечує цілісності досвіду.

Важливою є їхня узгодженість навколо зрозумілої мети.

Наприклад, у навчальному мультимедійному середовищі людина може активно досліджувати об’єкт, переживати задоволення від відкриття та отримувати пояснення закономірностей.

У такому разі рух, емоції та мислення взаємно підтримують пізнавальний процес.

Смисл як інтегрувальний принцип

У центрі запропонованого трикутника я розмістила б смисл.

Адже один і той самий сенсорний подразник може мати різне емоційне значення залежно від того, як людина його інтерпретує.

Незнайомі звуки можуть викликати настороженість.

Але якщо людина розуміє їхнє походження, її реакція здатна змінитися.

Незрозумілі художні образи можуть викликати дисонанс.

Проте знання історичного контексту та символіки дозволяє сприймати їх інакше.

Отже, смисл може відігравати важливу роль в узгодженні сенсорного, емоційного та інтелектуального досвіду.

Гармонія як можливий результат узгодження

Внутрішню гармонію не можна звести до відсутності негативних емоцій.

Людина може переживати складні почуття й водночас зберігати розуміння того, що відбувається.

Тому гармонію доцільно розглядати не як постійну приємність переживань, а як суб’єктивне відчуття узгодженості власного досвіду.

У запропонованій моделі її можна описати як можливий результат взаємодії фізичної активності, психоемоційних процесів та інтелектуального осмислення.

Однак така модель потребує подальшого теоретичного обґрунтування та емпіричної перевірки.

Практичне значення концепції

Функціональний трикутник людського досвіду може бути корисним як аналітична схема для розроблення освітніх, культурних і реабілітаційних середовищ.

Він допомагає ставити три запитання.

Чи має людина можливість активно взаємодіяти з середовищем?

Які емоційні переживання формує ця взаємодія?

Чи допомагає вона здобувати нові знання та розуміти закономірності?

Водночас ці компоненти не обов’язково мають бути однаково інтенсивними в кожній ситуації.

Іноді для людини важливішим є відпочинок.

Іноді — емоційне переживання.

Іноді — глибока інтелектуальна робота.

Завдання полягає не в механічному урівноваженні трьох сфер, а в їхній доцільній взаємодії відповідно до потреб і мети людини.

Висновок

Людський досвід не визначається кількістю отриманих подразників.

Його цінність значною мірою залежить від того, наскільки пережите стає зрозумілим, значущим і здатним впливати на подальше життя.

Фізична активність (рух в просторі) забезпечує взаємодію зі світом. Психоемоційна сфера надає переживанням особистої значущості. Інтелектуальне пізнання допомагає встановлювати закономірності.

А їхня узгоджена взаємодія може створювати передумови для відчуття внутрішньої гармонії.

Наукова примітка: функціональний трикутник подано як концептуальну модель, запропоновану для подальшого дослідження. Її не слід ототожнювати з валідованою психологічною шкалою чи доведеною універсальною моделлю функціонування мозку.