Здоров’я та краса

Шануймо своє духовне здоров’я!
Здоров’я – основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей та здібностей особистості. Це – найбільша людська цінність, яку ми починаємо берегти, здебільшого вже втративши значну частину цього скарбу, подарованого нам природою.

Дивіться презентацію "Зовнішня краса"

 
«Пізнай себе!» – ці слова, викарбувані на колонні при вході до храму Аполлона в грецькому місті Дельфах, були гаслом цілого філософського вчення, яке ґрунтувалося на тому, що пізнання навколишнього світу відбувається через пізнання себе, своїх можливостей і прагнень. Це вчення давньогрецьких філософів сьогодні можна трактувати так: для проникнення в таємниці природи й навколишнього світу велике значення має самопізнання.
 

 Відомий давньогрецький мислитель Сократ вважав, що самопізнання веде людину до розуміння свого місця в світі, сенсу життя, формує її вдачу та волю. Аналогічні погляди на роль самопізнання висловлював видатний український філософ Григорій Сковорода: «Не змірявши себе, ми не можемо виміряти інші предмети».

 
Сучасні вчені, спираючись на давні знання та останні досягнення науки, стверджують, що духовність має матеріальну природу й виявляється у формі енергій. Ця жива реальна сила існує в кожній людині та потребує пробудження й розвитку. Людина має розкрити своє духовне «я», навчитися відчувати духовний світ. Тоді вона зможе стати щасливою й самодостатньою, житиме в гармонії та нерозривній єдності зі світом.
 
Ми повинні прагнути закладати в свої та дитячі душі милосердя, доброту, справедливість, розуміння душі іншої людини, її енергетики, звичаїв своїх предків.
 
Без душі немає особистості, без особистості немає прогресу цивілізації, без руху немає життя. Без духовності людина не може подолати хворобу, одужати, бути здоровою та щасливою.
 
Окрім духовного здоров’я, треба вміти берегти й здоров’я фізичне. Формування основ здорового способу життя потребує:
•осмислення себе як представника біологічного виду, здатного до оцінки свого фізичного стану, до прогнозування стану власного здоров’я та його збереження;
•забезпечення соціальної й психологічної захищеності, душевного комфорту, життєрадісного світосприймання, високих моральних та естетичних почуттів, вміння знаходити щастя у творчій діяльності; •адаптації до соціальних умов, високого рівня культури спілкування й комунікативних навичок.
 
До речі, церква вчить, що хвороба дається людині не просто так, а здебільшого задля спокутування певних гріхів. І після осмислення причини хвороби, тобто осмислення своїх негативних вчинків, які спричинили хворобу, коли очищено душу, виліковується й тіло.
 
Тож подбаймо про чистоту своєї душі, щоб мати здорове тіло та здорову планету!